Ти ненавидиш місто де я живу
Ненавидиш людей всіх, що навколо
Вони лише п’яниці, хробаки ниці
Не з серцем, з шматком мяса і крові
А я не терплю міста де ти,
Воно холодне, шумливе і бридке
Немає там істини, немає іскри
Лиш коробки залізо-бетону
Ти не дізнаєшся ніколи про вірші мої,
Кожен рядок яких пахне тобою
Ти не дізнаєшся про алко в моїй крові,
Не дізнаєшся , що сталось з «твоєю малою».
Просто відчай і будні вбивають любов
Відстань зростає глухою стіною
Я лікуюсь червоним терпким вином,
А мала б лікуватись тобою.
