(Український варіант, по старовинному напису
На Любекському соборі (12 – 14 ст.), м. Любек, ФРГ).
Ти знав, що Я Творець – Мені не підкорився,
Ти знав, що світло Я – Мене не споглядав,
Ти знав, що Я є шлях, та із шляху ти збився,
Ти знав, що Я – життя, та по життю блукав.
Ти знав, що мудрість Я – не шанував законів,
Ти знав – Я всеблагий, Мене ти не любив,
Що Я багатий – знав, та не просив з поклоном,
Ти знав, що вічний Я – всі дні без Мене жив.
Я милостивий – знав, та долі не довірив,
Ти не служив Мені, що Я великий – знав,
Що можу дати все, все визначить, відмірить,
Що всемогутній – знав, Мене не шанував… .
Отож, людино, знай, у світі порошинка,
Проживши без любові, віри усі дні,
Прийшовши до кінця, як тліюча жаринка –
За те, що згинеш ти – не дорікай Мені.
ID:
504315
Рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження: 10.06.2014 11:30:14
© дата внесення змiн: 10.06.2014 11:30:14
автор: Юрій Вакула
Вкажіть причину вашої скарги
|
