знаєш, твої поцілунки гарячі і кавовий присмак, ледь-ледь на вустах,
очі такі, не дорослі - дитячі, і ще один розділ в життя альманах...
наше з тобою не перше прощання, і за вікном вже майже весна,
знову дорога і час розставання...знову один, і знову одна...
вірний туман обвивав ще світанок, сонце неспішно ішло догори,
кутався в холод примарний той ранок... люди...вокзал...мить прощання і ми...
ось і тривожні хвилини настали...потяг на станцію звіром прийшов...
секунди котились, точніше тікали, серце чимдуж розганяло все кров,
сльози, мов град все лилися донизу, солі потоки були на щоках...
розтертий make-up не паплюжив харизму, потяг збирався в дорогу, мов птах,
ми все мовчали, слова всі забулись, просто обійми і тиха печаль...
люди ішли, мимоволі дивились...їм було дивно, цікаво і жаль...
вже всі квитки пройшли перевірку, потяг повітря нервово хапав,
кожен вагон завершував збірку, вже, майже повний був борт-состав...
ось і усе...вже час для прощання, твоє: " Повернуся, ти тільки чекай"
і погляд з вікна, неначе знущання, а далі вже видно і потяга край...
рейки і все, що на згадку зосталось, декілька слів і букет на руках...
ось і усе, тепер попрощались...ранок прийшов...лишив солі смак...
і я так чекатиму, як вже звикла чекати, тільки ти повертайся скоріш...
вже неможливо ночами не спати і міркувати, чи сам ти там спиш...
а взагалі, я тобі довіряю, так, просто сплуталось все в голові...
ти повертайся, давай, я чекаю, бо ти потрібен як подих мені...
з коханими ж не розстаються, бо рідна кров, вона ж лиш поряд так бринить
і кожен раз навік кохати так клянуться, хоч і прощаються лишень на мить...
Трогательный стих, очень нежный, но печальный, печальный от вынужденного расставания.
Вспомнилось:
"С любимыми не расставайтесь,
Всей кровью прорастайте в них, -
И каждый раз навек прощайтесь,
Когда уходите на миг!"
Но у вашего стихотворения лучшее окончание. Счастья и скорой встречи с любимым.
Sama_po_Sobi відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
спасибо)) именно от этих строчек и отталкивалась)) как-то так навеяло)))) спасибо еще раз большое за, может, не совсем и заслуженные, но очень приятные слова)))
