Хвилюєшся... і хвилями об берег мої лоскочеш вуха...
Я скучила.... за твоїм запахом свободи й чистоти...
Моє Дніпро, сьогодні ти мене послухай...
Я розчиняюся на березі твоєї простоти...
Холодний ти, пробач, але це так і є...
А я летіла до тебе по крапельку тепла...
Чому твій вітер льодом вкутує мене
І у сніжинки перетворює слова?
Дніпро, повір, хвилююся і я....
Мені життя, як і тобі тріпає нерви..
Кричи, бушуй, - у мене хоч якась надія є,
Що ми в глибинах душ своїх знайдемо перла...