О атланте, бери мій спис
розламай його на коліні
хмиз з крові, а із леза поліно
підкидай, щоб жив вогняний лис
Сьогодні я віддам всю свою армію
за трубку, шарф та кілька книг
партію в шахи, набрид ринг
зарубку на серці зроблю картою
Називай мене Цезар або Прометей
я ж закохуюсь у "Et tu, Brute?" і воронів
не в людей, що забезпечать доглядом
перероджуюсь, але й досі тримає клей
І вона, що кохає недосяжні гори
й чоловіків. Душі котрих ростуть униз
її море, куди пишу свій лист
що летів, але чорнило замінило горе
О революціонере, сьогодні я мовчу
й дивлюсь у неї знерухомлено
не полечу, щоб битись із її тромбами
"Здаюсь не ваше слово" - почув
"ви ж атлант!"- Я? Ні, але поки живу
я ним бути тебе навчу.
