Літав, мов птах,
Далеко в небо,
Лише у снах,
Так певно треба.
А на яву,
Прикутий був,
Свою журбу,
Давно забув.
Серце боліло,
А що робити,
Жити не мило,
А треба жити.
Лежить прикутий,
Немов поліно,
Світ чорний, лютий,
Тіло зганьбило.
Зганьбило тіло,
Одна лиш мить,
Весь світ змінило,
Він вже лежить.
Немає руху,
Лиш в снах літає,
Немов ту муху,
Павук чекає.
Самотність губить,
І смокче кров,
Життя він гудить,
До чого йшов?
Ой ні не йшов,
Летів орлом,
А що знайшов?
Було все сном.
Друзі були,
Була родина,
Лишились сни,
Його частина.
http://antonina.in.ua/index.php/pro-zhittya/485-lezhit-prikutij.html
