Ось друге чудо, слава Богу!
За тих днів, як була знову
Сила - силенна народу,
На честь Христового приходу,
Пройшло часу вже три дні.
Люди, що мали при собі
З їжі, усе спожили,
І вже голодними були.
Ісус Христос замітив це,
І Його ясне лице,
Трохи, наче,хмурим стало,
А далі знову засіяло.
А коли сам прояснів,
То закликав всіх учнів,
І каже їм: "Шкода мені
Люду, - ось уже три дні
Перебуває тут на місці
Зо мною, а не має їсти.
Коли ж відпущу їх голодних,
До дому дійти не спроможних,
Підуть дорогою ослабнуть,
А може і зовсім охлянуть.
Бо ж дехто, без хліба шматка,
Прийшов до мене здалека".
Тож відказали йому учні,
Його найближчі, новобутні:
"З чого й хто міг би тут їх,
Нагодувати хлібом всіх.
У цій безлюдній глушині,
Де лише ми, з людьми, одні?"
Він же спитав їх поготів:
"Скільки маєте хлібів?"
"Сім"-відказали ті Йому.
Тоді звелів Він кожному,
Щоб всі молились і сідали
На землю і хліба чекали.
І взявши всі ті, сім хлібів,
Воздав хвалу, як сам умів.
Усе зробив по Божому,
Щоб попало кожному.
Поламав зазначені,
Хліби ті, ним освячені,
Тай дав учням, щоб ті брали,
І їх людям роздавали.
І вони той хліб взяли,
І весь людям роздали.
Мали дещо риб, отож
Поблагословив Христос
І їх, тай наказав роздати
Людям, голод тамувати.
І всі наїлись, ще й куснів
Зосталось сім кошиків.
А було ж, в тій тисняві,
Людей чотири тисячі.
Наситивши їх, відпустив,
І сам це місце полишив.
ID:
469293
Рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата надходження: 30.12.2013 10:34:02
© дата внесення змiн: 30.12.2013 10:34:18
автор: leonidabram
Вкажіть причину вашої скарги
|
