ЗА МОТИВАМИ ТВОРУ: "Вишита доля…" АВТОР: Христина Іваницька
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468863
****************************************************
Нитку долі встромлю я у голку страждання,
І візьму полотно, що вкриває життя,
Розстелю його стежкою посеред поля,
І почну вишивати своє майбуття.
Ось стібок білосніжний на ньому зав’яжу,
Це народження мого світліша пора,
Далі трішки сіріший стіжечок прив’яжу,
Неслухняне дитинство й щасливі літа.
Ось червона вже нитка у вушко залізла,
Вколе голка, від болю зірветься сльоза,
Це кохання юнацького диво малюнки,
А між ними сліди, що залишить журба.
Ну тепер вже до синьої нитки добрались,
Дуже темна мов ночі самотні мої,
Нитка в голці так вперто за вушко трималась,
Мов у ній вона була давно чи завжди.
Ось і знову червона, а ні трохи інша,
Не яскрава, темніша, бо тепла вона,
Це любов моя, ниточка найважливіша,
Бо без неї не шиється далі життя.
Поміж нею з’являються срібні дві нитки,
Це синочок і донечка, радість моя,
Візерунками вкриються сонячні днини,
Пролетить не помічено моє життя.
Та було ще багато і інших стіжечків,
Були темні, болючі й ганебні стібки,
Та про них я забуду, заплющивши очі,
Хай пробачить на небі Господь і святі.
Ось і чорна вже нитка гадюкою в’ється,
Так і хоче у вушко скоріше ввійти,
Але я не здаюся, і голку ту вперто
Я тримаю, бо жити я хочу завжди...
Сергій Ранковий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую, Христина.
Ваш вірш чудовий, бо надихає. Цей вірш я написав тільки завдяки вам. Бо хотів сказати вам, що життя буває різним, але ми маємо все сприймати життєствердно.
Дякую вам, Христина, за вірш і за відгук. Дуже приємно.