Демон,викрадаючий щастя
Літає в невинних думках
Забуття приносить старцеві
З мудрістю на плечах
Він відчув поклик смерті
Споглядаючи тінь сонця
Згадував лірику свого життя
З картини раннього віконця
Пройшов межу генія і дурня
Знаючи про постріли у голові
Був для частки гнилого людства
Гуманістом з мечем у руці
Прочитавши життя зсередини
Факт істини до нього прийшов
Не відкривши брехливому світу
У вічний спокій герой відійшов
