І давить душу змучена самотність,
Руками зачепила і п'є кров.
І поряд-безпорадна безтурботність...
А на плече голівоньку любов
Схилила.Зажурилася і плаче.
Та скільки відмолила молитов.
Долоньку протягнула.І терпляче
Тримає біля стареньких церков.
Хтось кинув ніжність,хтось шматок надії,
Хтось каже:це гетера молода.
Лиш Янголів просили всі святії:
-Візьміть її у небо.Ще ж жива...
Коли через годину повернулись,
Коли сплели драбиноньку з пір'їн,
І навкруги тихенько озирнулись-
Її ховали в землю.І без слів
Могилу закидали лиш камінням.
Навіщо тії грудочки землі?
Навіщо хрест?..А мріяли з весіллям
Стоять на рушничкові навесні...
Хтось гілочкою старої калини
Поправив каменюку...Прижилась...
Як вітер не ламав її щосили,
Та не зламав.Вона ж бо не здалась...
