Котилося по небі ясне сонечко.
Всміхалося дорослим й дітворі.
Заглянуло до внучки у віконечко
Ранкової зимової пори.
Мороз рум"янив дітям білі щічки.
За носики-курносики щипав.
Жаль хвилечок нема на нашій річці.
Він річечку вже кригою скував.
Ось сонечко закрила біла хмарка.
Посипались сніжинки у танку.
І, мабуть, їм від цього стало жарко.
Присіли відпочити на пеньку.
А потім, ніби птахи полетіли,
Засипали дерева і кущі.
Це зимонька - царівнонька хотіла,
Щоб весело жилося дітворі.
Як мило! Такий заряд позитиву подарували цим віршем! Дякую! Дозвольте вказати на маленьку опечатку: *щипав* (там має бути *и* замість *і*). І *зимонька-царівнонька* через дефіс.
Н-А-Д-І-Я відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Наталочко... Неуважна була, завжди думки летять до проблем своїх...
Рада вам.