|
Чи можна не любити Новий рік?! Свято, на яке всі чекають – по-дитячому, з надією на диво, казкові зміни, наївно вірячи, що Новий рік принесе нове життя: нові враження, нові знайомства, нове кохання… І для тебе, оновленої, настане нове щастя!..
Тетяна не любила. Не завжди, звичайно. О, раніше вона теж захоплено повторювала новорічне вітання-заклинання: «З Новим роком! З новим щастям!» – від якого зараз її аж пересмикує. Так, вона не любить Новий рік, просто ненавидить! Взагалі б його не святкувала, якби не маленька донечка. Але ж Оленка не винна, що в її мами не склалися стосунки з Дідом Морозом…
Погляд вкотре зачепився за фотокартку в простенькій рамці: вона в саморобній короні поряд з Дідом Морозом – усміхнені, щасливі! Всі фотокартки сховала подалі від очей (і від бажання пошматувати на маленькі клаптики!), навіть весільний портрет, а на цю рука не піднялася. Тепер і поготів не могла зняти, бо ж це фото – Оленчине улюблене. Донечка щоразу, прокинувшись, усміхалась до нього і, мило гаркавлячи, вимовляла: «Мій тато – Дід Молоз! А мамуся – класуня!» Оленочка чекала Нового року і вірила, що тоді прийде її тато – і Таня не могла наважитись зруйнувати цю дитячу мрію. Донечка ще мала для жорстокої правди і розчарувань… Після довгих роздумів жінка вирішила замовити Діда Мороза в агентстві. Цього року хай буде так, а потім життя покаже. Донечка подорослішає і зможе зрозуміти…
Те фото було зроблене в новорічну ніч – чарівну ніч зародження її кохання. Таня, тоді ще студентка, зустрічала Новий рік з подругами у гуртожитку. Знайомі хлопці, запрошені на святкування, привели Діда Мороза – справжнього, з бородою, в червоній шубі й пухнастій шапці, який розважав усіх дитячими віршиками й анекдотами, вигадував конкурси, змагання та ігри. Вдягнувшись у маскарадні костюми, вони ходили з кімнати в кімнату посівати, витягли усю компанію на вулицю грати в сніжки, а потім влаштували святкову дискотеку. Дід Мороз виявився 18-річним хлопцем на ім’я Олег, дуже веселим і привабливим. У Тані – єдиної з компанії, не було хлопця, тому само собою вийшло, що Олег став її кавалером на цю ніч. Дівчина була від нього в захваті – мабуть, це і є кохання з першого погляду.
Молоді люди почали зустрічатись, а навесні Олега забрали в армію. Таня два роки вірно чекала коханого, жила від листа до листа. Олег повернувся – і невдовзі зіграли весілля. Тані дали кімнату в гуртожитку, Олег влаштувався на роботу в таксопарк. Нібито, все чудово, живи і радій! Таня одразу завагітніла. А чоловік, замість того, аби носити дружину на руках, почав умовляти її позбутися дитини: «Ми ще дуже молоді, треба пожити для себе». Проте жінка не послухалась. Чого б це вона мали вбивати дитинку? Першу, від коханого чоловіка. Олег не сперечався, але й радості майбутнього батьківства за ним не спостерігалось. Постійно пропадав на роботі, часто брав нічні зміни. Щоправда, коли народилась донечка, сам дав їй ім’я – Олена. Таня не сперечалась. Головне, що Олег – її коханий Олег! – брав донечку на руки й тішився, як вона на нього схожа – просто викапаний він у дитинстві! Проте вдома він з’являвся всі рідше і рідше, а коли приходив ночувати, страшенно дратувався, що мала плаче. Ну, ніякого спокою! Не дасть відпочити! Він же так наробився у дві зміни!
На Новий рік Таню чекав сюрприз – Олег сказав, що працюватиме в новорічну ніч, його черга. Але не повернувся на вранці, ні під вечір. Не знаходячи місця від тривоги, жінка зателефонувала в таксопарк і дізналась, що Олег на роботі вже два дні не з’являвся. Обдзвонила всі лікарні, морги, дала знати батькам – його і своїм, ніби відчувала біду. Проте біда підкралась зовсім з іншого боку… Вранці 2 січня Олег прийшов за речами. З порога повідомив, що давно кохає іншу. Він зустрічав з нею Новий рік, бо Олена (так звуть його кохану жінку) вважає, що з ким Новий річ зустрінеш, з тим його і проведеш. Він все вирішив: з Нового року у них починається нове життя.
Таня, ніби в трансі, дивилась, як Олег збирає речі. Тримала сплячу донечку на руках, не в змозі поворухнутись. Єдина думка пульсувала: «А як же я? Як я залишусь сама з дитиною?» І коли Олег уже готовий був вийти за поріг, раптом упала на коліна, обхопила його ноги і завила-закричала, що не може без нього жити, що вистрибне з вікна разом з дитиною. Він такого не чекав. Розгубився страшенно: «Мене ж Оленка під під’їздом чекає…» Ридала жінка, верещало налякане немовля – і він відступив: «Добре, я залишусь. От тільки Оленці скажу, щоб додому їхала…»
Той Новий рік Тетяна запам’ятала назавжди, гіршого бути не може. Навіть наступний, коли Олег таки пішов, був не таким чорним і гірким…
Цілий рік вони якось жили. Якось… Таня плакала цілими днями, Олег почав прикладатися до чарки, аби прийти додому і завалитись спати, не чути докорів дружини, не бачити її змарнілого обличчя. Знову декілька разів поривався піти з сім’ї, але Тетяна зупиняла, вкотре падаючи навколішки і погрожуючи самогубством. Під час п’яних «розбірок» Олег розповів дружині, що ніколи її не кохав. Напередодні їхнього знайомства посварився з дівчиною і пообіцяв, що почне зустрічатися з першою зустрічною. Такою і стала Таня. Так, вона подобалась йому – скромна, лагідна, привітна. Але ж не було у ній вогню, пристрасті – звичайна домашня квочка. Два роки в армії було приємно отримувати її листи, але подумки він постійно був з іншою, коханою. А коли повернувся, дізнався, що дівчина вийшла заміж, і собі вирішив одружитись, негайно, на зло їй, хай знає! Варіантів не було – Таня ж чекала на нього два роки!
Як не дивно, батьки не перечили його одруженню: давно вважали Таню невісткою. Весілля пройшло навдивовижу весело, і Олега не полишало відчуття дивної гри, фарсу, ніби це все не насправді, не з ним, не на все життя. Коли ж жінка сказала, що вони чекають дитину, Олег по-справжньому злякався. Йому 20 років! Він не готовий бути батьком, вірним чоловіком! Він ще не нагулявся! От скільки гарних дівчат навколо! І що, всі вони для нього – табу? Ні, з цим Олег не збирався миритись, і коли одна з його постійних пасажирок запросила «на каву» – пішов, не замислюючись про наслідки. Дівчину звали Оленою, була вона в «його стилі»: висока, струнка, хижо гарна, незалежна і пристрасна, до того ж мешкала сама у двокімнатній квартирі – мрія, а не коханка! Олег проводив з нею весь вільний час, намагаючись не згадувати вагітну дружину – сіреньку мишку, яка без нього й кроку боялася ступити, виконувала усі його забаганки, дивлячись закоханими очима.
Коли дружина була у пологовому будинку, Олег молився, щоби дитина народилася мертвою – це б розв’язало йому руки. Натомість, народилася здорова дівчинка – як на замовлення (бо всі казали, що має бути хлопчик, то якось Олег сказав, ніби жартома, що хоче тільки дівчинку: «Якщо народиш хлопчика – знайду іншу!»), і навіть назвали її на честь його коханки.
Олега вдома все дратувало: і дитина пхинькає, і кімната маленька, і жінка без манікюру і зачіски… Але піти з родини все ж таки наважився не сам – Олена наказала. Щоправда, цілий рік розривався між сім’єю і коханкою: вдома жінка плаче, а Олена сердиться, губи дує. Так би і бігав туди-сюди, якби Тетяні терпець не урвався…
Таня довго не розповідала нікому про те, що діється між нею і чоловіком. Аж раптом приїхала Олегова мама, поглянула на невістку, яка так схудла, що вітром носить, і все зрозуміла, хоч Таня спершу і казала, що Олег знову на чергуванні. Плачучи, жінка все розповіла свекрусі: і про коханку, і про те, що Олег вже декілька разів збирався їх залишити, а вона зупиняла, навіть про те, що часом приносить бутерброди, зроблені коханкою, аби й вона навчилась такі робити, і ще багато чого вона робить не так, як його Олена… Свекруха, мудра жінка, порадила: «Не тримай його. Хоче йти – хай іде. Все одно життя не буде. Може, зрозуміє… А сама ти не залишишся. Ти – моя донька, Оленочка – моя онучка. Все буде добре!»
Таня повірила і якось заспокоїлась. І коли перед Новим роком Олег вкотре почав збирати речі, без сліз спакувала йому валізу. Чоловік одразу не повірив: «Я йду, чуєш?» – зупинився біля дверей в очікуванні. «Йди. Досить з мене новорічних сюрпризів», – і зачинила двері.
Плакала, звісно, всю новорічну ніч, але вже без страху й відчаю.
Було важко. Проте донечка росла, і це додавало сил. До того ж, допомагали батьки, і свекор зі свекрухою теж, навіть Олегова сестра, студентка, приїздила на вихідні, щоби побавитися з племінницею і дати Тані трохи відпочити. Олег не спілкувався ні з ким. Батьки одразу попередили, щоби ноги його коханки в їхньому домі не було: «Ти наш син, ми любимо тебе, але у нас вже є невістка, іншої нам не треба. Тому приїжджай сам, коли хочеш, але ту гадюку не привозь». Образився. Матері серце боліло, але вона тримала слово.
Минув рік. Олег жив з Оленою, щоразу переконуючись, що вона – не кохання його життя. Пристрасть потроху охолола, вишукані канапки приїлися, і хижа краса почала дратувати. До того ж, Олена почала влаштовувати скандали, вимагаючи, щоби Олег офіційно розлучився з Тетяною і одружився з нею. Вони навіть ходили вибирати обручки і весільну сукню. Це було невдалою ідеєю: коли Олена вийшла у весільному вбранні, Олег побачив замість неї – Тетяну. Маленьку дівчину з наївними блакитними очима, яка дивилась на нього так ніжно і закохано, як ця вишукана тигриця ніколи не зможе. Бо вона не здатна так кохати – самовіддано і щиро…
Піддавшись вимогам Олени, чоловік пішов додому за свідоцтвом про одруження. Відчинив двері власним ключем (от непутяща Танька, навіть замок не змінила!) і застиг на порозі. Зі стіни дивились на нього щасливі очі Тані – смішної дівчинки в короні, – і все життя промайнуло перед очима. Невірна кохана, вже напівзабута… Далека новорічна ніч… Весела Танька з мінливими вогниками в блакитних очиськах… Сто чотирнадцять її листів, які дарували тепло і душевний спокій під час служби в армії… Весілля… Маленька Оленка в нього на руках… І сповнені болю й тривоги мамині очі…
Що ж він наробив? Він навіть не згадав про день народження донечки!
З фотокартки дивилась Таня – не осуджуючи, не зневажаючи, нічого не вимагаючи – щасливо! Бо поряд був він. Раптом Олег відчув: він теж був щасливий поруч з нею. От тільки не розумів того…
Замість того, щоб шукати документи, взяв фотоапарат. Переглядав кадри, ніби прокручуючи назад Танине життя: от вони з донечкою катаються на санчатах, тут їдять морозиво в «Макдональдсі», а це святкують Оленчин день народження… Збільшував обличчя рідних – і серце стискалось: як він за ними скучив!
Переглянув усі знімки, несвідомо шукаючи поряд з Танею якогось чоловіка – не знайшов. Трохи полегшало. Може, все ще можна повернути? Згадав, що наробив – і вжахнувся! Ні, такого не можна пробачити…
Олена влаштувала скандал, дізнавшись, що Олег не подав на розлучення. А він і радий був, зібрав речі й пішов. Лише в дверях повернувся: «Пробач…» «Ти не повернешся більше?» – зрозуміла дівчина. «Ні», – і зачинив за собою двері. Олена не тримала. Горда. Вона ж не Таня…
Олег поселився у батьків. Не міг наважитись зустрітися з Танею. Боявся, що вона прожене, скаже таке, після чого він не зможе вже повернутись. Пішов у дитячий садок побачити доньку. Вихователька знала його, пустила. Діти якраз гралися на майданчику. Оленка малювала щось патичком на снігу. Олег підійшов, присів біля донечки:
– Привіт!
– Пливіт! – відповіла маленька.
– Що ти робиш?
– Пису лист татові.
У Олега стиснуло горло.
– І що ти пишеш?
– Сьоби тато плиїхав на Новий лік!
Олег не витримав:
– Я вже приїхав! Я твій тато!
Оленка подивилась підозріло і втекла до виховательки:
– Ти блесес! Мій тато – Дід Молоз!
Вихователька показала жестами, що Олегові пора піти. Він йшов, не бачачи дороги, сльози застилали очі. Плакав, мабуть, уперше, відколи себе пам’ятає. Та найгіршим було розуміння того, що він сам винен, сам зруйнував своє щастя, знищив щасливе майбутнє своєї родини…
Перед Новим роком до Тані зателефонувала Олегова мама і запросила на свято. Спочатку Таня вагалась, чи варто. Але ж Олега там точно не буде, то чого ж сидіти в місті?
– От тільки я вже для Оленочки Діда Мороза замовила…
– То відміни замовлення. У нас свій Дід Мороз буде. Збирайся, Танюшко, тато за вами вже виїхав.
На свято зібралась уся родина: Олегові батьки і сестра з нареченим, Тетянині батьки і брати, двоюрідна сестра з дітьми. Вперше за останній час Таня відчула себе по-справжньому вдома. Весело жартуючи, прикрашали кімнату, накривали на стіл. Діти бігали навколо ялинки і чекали, коли ж під нею з’являться подарунки.
Пролунав дзвінок – і до кімнати увійшов Дід Мороз. Не встиг він проказати: «По всьому світу я ходив…», – як Оленка з криками «Татусю! Пливіт!» вже застрибнула йому на руки. Дід Мороз помітно захвилювався, але продовжив виступ – з Оленкою на шиї.
«Його ж ніхто не попередив», – занепокоїлась Таня, але, побачивши, що актор не проти такого повороту подій, пішла далі накривати на стіл. Десь через півгодини, коли все було готово, Таня повернулась до кімнати. Діти водили хоровод навколо ялинки, її Оленка тримала Діда Мороза за руку і щасливо сміялась. Дід Мороз був уже без рукавиць, і Таня помітила на його руці обручку. Та й сама рука здалась дуже знайомою. Придивившись, Таня мало не зомліла: це ж Олег! Знову обман! Як вони могли брехати їй! Ледве стрималась, аби не закричати: не хотіла лякати малечу. Через декілька хвилин злість почала відступати, і Таня змогла спокійно роздивитись навколо. Люблячі усміхнені обличчя, ласкаві погляди – справжня родина! І щаслива Оленка, яка дочекалася татуся…
І тут Олег підійшов до Тані і встав перед нею на коліна:
– Танечко, я дуже перед тобою завинив. Я знаю, що таке неможливо пробачити. Та прошу тебе: спробуй, будь ласка! Сьогодні новорічна ніч – час, коли все можна змінити. Я обіцяю всі наступні Нові роки зустрічати з тобою і Оленочкою. Бо ти моя Снігуронька, ти моя королева!
Невідомо звідки в Олегових руках з’явилась корона – і він, вставши, вдягнув її Тані.
– Моя мама – кололева! А таточко – Дід Молоз! – стрибала навколо батьків Оленка.
Таня плакала, ховаючи обличчя у ватну бороду Діда Мороза. Вона давно пробачила чоловікові. Тепер готова була впустити знову його у своє життя, тільки б очі Оленки світилися щастям… Тільки б її і його батьки були спокійні і здорові… Тільки б відчувати, як близько б’ється його серце… Тільки б він не випускав її з обіймів… Ніколи…
ID:
464733
Рубрика: Проза
дата надходження: 08.12.2013 00:49:52
© дата внесення змiн: 08.12.2013 01:01:45
автор: Маргарита Шеверногая (Каменева)
Вкажіть причину вашої скарги
|
