Чекаю, забуваючи про все,
у згоді одиноко посміхаюсь.
Спокійний світ для мене, а проте -
я грішна і у цьому сущо каюсь..
Мов стежка серед тіні і незгод,
моя душа наповнена Любов'ю.
По ній біжить життя - мій світ щедрот
до світла, миру і незвіданого болю.
В передранковій тиші уві сні
земля вітається обіймами твоїми
і промінь сонця на віконному чолі
цілує квіти: ніжні, золотії.
Живу у згоді правил і бажань
тебе ледь чутно лагідно торкаюсь.
Біжу від зла далеко крізь обман
и Тебе з собою тихо забираю.
У тій красі, що полонила нас
під зорями, що нас благословили.
Чекаю... Забуваючи про час, -
я посміхаюсь радостям всім нині.
Колись можливо я знайду Добро
і в світі стану вітром легкокрилим:
Тебе позву, до Тебе прилечу -
щоб стати назавжди єдиним цілим.
Благаю слізно: "Зупинись на мить!",
збагни, як хороше, що зустріч не остання.
Пройде печаль, зів'яне часу лет,
а Ти залишишся для мене у бажанні.
