Я тебе тепер згадую рідко (За мотивами вірша А. Ахматової)
О тебе вспоминаю я редко
И твоей не пленяюсь судьбой.
Но с души не стирается метка
Незначительной встречи с тобой.
Красный дом твой нарочно миную,
Красный дом твой над мутной рекой,
Но я знаю, что горько волную
Твой пронизанный солнцем покой.
Пусть не ты над моимы устами
Наклонялся, моля о любви,
Пусть не ты золотыми стихами
Обессмертил томленья мои -
Я над будущим тайно колдую,
Если вечер совсем голубой,
И предчувствую встречу вторую,
Неизбежную встречу с тобой.
_ * _
Я тебе тепер згадую рідко -
Не вдалось мене заворожить.
Та з душі не стираїться мітка -
Малозначної зустрічі мить.
Дім червоний навмисне проходжу,
Каламутна ріка там струмить,
Але знаю, що гірко тривожу
Спокій сонячний твій я в ту мить.
Хай не ти над моїми вустами,
Нахилившись кохання благав,
Хай не ти золотими віршами
Обезсмертив мій біль і печаль.
Над майбутнім таємно чаклую,
Коли вечір блакить розлива.
Другу зустріч я нам пророкую -
Неминучою буде вона.
Радченко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я дуже обожнюю Ахматову, я думаю, що це зрозуміло. А мені цікаво: чому коментарі Ви пишете англійською, а не українською чи російською? Хоча, скажу честно, мені подобаються і коментарі на англійській.
