…Тавро на мені… сотень тисяч віків,
І людей, що мій розум узрів і зберіг,
Доля вибрала всіх, лише я не зітлів,
Ні в одному з минулих і давніх життів.
Звільнений смертю, я можу всіх стерти,
І сам вибираю, хто має померти,
Торую без кари великі дороги,
Стоять над людьми споконвіку їх боги,
Лиш в мене немає ніяких богів…
Вільний від долі! Творець і убивця!
Ламаючи істину, маючи лиця,
Живих і померлих, в пітьму поринаю,
І сонця проміння також забираю,
Все ж маючи владу над долею світу,
Не зможе ніщо мене так здивувати,
Як доля,.. що в когось… я мушу блукати,
Без сили змінити… себе… і утрати,
Ці гірші ніж смерть для звичайних людей…
Я вільний від всього, без зла і тривоги!
Я вічний володар Творцевих страхів,
Мене оминають… усі! Бо я - згодом,
Зламаю і долі... безсмертних... богів…
