Дощ, сніг і все це восени,
І моїх нервів вже не
вистачає,
Ми все ж не усвідомили
вини,
І одне-одного тихенько
забуваєм.
Та серце не забуде
почуттів,
Той час коли тебе кохало,
Нехай ми наробили
куражів,
І вже ж було мені тебе так
мало.
Ті сірі очі я так полюбив,
І усмішка твоя чарівна,
А помилок, яких я
наробив,
Зібралася тяжка тарілка.
Любов на відстані -
тяжкий удар для нас,
І впоратись із цим нам не
вдалося,
Колись писав: "Покажемо
ми клас",
Та в почуттях настала
осінь.
Ти моє перше кохання
назавжди,
Без тебе буде дуже важко,
І навіть сльози на шоці,
Покажуть, що без тебе
тяжко.
Хоч і печальний, але чудовий вірш.
