"...Осінь загубила свої багряні перла, а тепер не може знайти... цим самим вганяє людей у депресію....
... Відморозила пальці, а тепер ще й душу терзає, мовляв: "А що ти хотіла?!"
... Я вже сама не знаю, чого хочу....
... Ще лишилася якась крапля бажання доказати собі, що сильна...
... Горло ошпарила льодяним чаєм, і замість того, щоб трохи помовчати, верещу наче різана, а навколо тиша....
.. Не чую ні себе, ні людей, нікого...
... Божевільна...
Рятує істеричний сміх, ота одна-однісінька краплинка бажання..
...Так, саме вона нагадує, що я обіцяла мамі бути сильною...."