Максим Богданович, Напилося сонце із джерел студених
Напилося сонце із джерел студених,
Потягнуло вгору воду з них як пар;
І злетівши стрімко по промінню тонкім
Пар зробився в небі чередою хмар.
Вдаль вони помчали і летять під ними
Ниви і болото, поле, бір, лука.
Але що там сяє? Чи не ти, сестрице,
Чи не ти там плинеш, срібная ріка?
Загріміли в хмарах гулко привітання
І далеко буйний вітер їх розніс.
Кинулися хмари до ріки своєї
І злилися з нею ливнем крапель-сліз.
Максім Багдановіч Напілося сонцэ са крыніц сцюдзёных
Напілося сонцэ са крыніц сцюдзёных,
Усьцягнуло у вышу з іх ваду як пар;
І ўзляцеўшы шпарка па праменьнях тонкіх
Пар зрабіўся сьлічнай чэрадою хмар.
Удаль яны памкнулі і лятуць пад імі
Нівы ды балоты, поле, бор, лука.
Але што там блішчэ? Ці ня ты, сястрыца,
Ці ня ты ліешся, срэбная рэка?
Загрымелі ў хмарах гулка прывітаньня
І далёка буйны вецер іх разнёс.
Рынуліся хмары да рэкі радзімай
І зьліліся з ёю ліўнем кропель-сьлёз.
