І. Оприлюднення
Це чекання – спрага варте
Чистоти струмка.
Проте, коли навколо
Тихо еоловим шепотінням,
Всі мости зі щорічних трав
Падають в блаженному спокої
Від доторку спорідненості.
Вчора мені повідомили,
Що Господь помер,
Але цього разу не було
Плащаниць та хрестів.
Зникла навіть віра,
І Він, не проспіваний гореносними
Піснями, зник.
Так, спочатку за гріхи виривали очі,
А тепер на черзі до зрізів – язик,
Але я не мовчатиму,
Бо у мені щось гарчить.
Я ховаюсь від ваших натовпів,
Бо не хочу практик пізнання.
Може, йдучи, хтось скаже:
«Ось вона!! Тримайте її,
Чую, що гниє душа, нуртує,
мов отрута змії».
Це ж будуть не зустрічі,
А моє оприлюднення,
Облудність зсувів соліпсичних плит,
Гіркі люди – не книги, щоб їх прочитувати,
Щоб ними жити,
Вони – трофеї минулого,
Стани словесної святості,
Мов намолений часом іврит.
ІІ. Хлібна жертва
Ефою виміряю твою жертовну щирість,
Кров’ю зернистих дарів
Виллється твоя суть.
Я чула, що тепер замість насущності
Несуть глеки з кров’ю,
Червоною, мов твоє серпове колосся,
Важкою, мов іскриста ртуть.
Потім Він обере доречні
Колінності,
Виміряє нещиростей
Твоїх бруд.
Моя королево,
Молися,
Бо зараз такий час,
Що серед псевдохристів усі моляться до Іуд.
ID:
449694
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 17.09.2013 20:59:41
© дата внесення змiн: 12.01.2014 17:02:00
автор: Олена Ганько
Вкажіть причину вашої скарги
|