На перехресті душ живих
Зустрілася мені самотність.
Як видиво дзеркал кривих,
Як безнадійності жорстокість.
Зустріла я ту самоту,
Просилась, щоб її зігріла.
Не прийняла, і все тому,
Що з нею залишитись не хотіла.
Пішла собі в туман і млу,
Не вислухана і без розуміння.
Нащо мені її таку?
Ще й кинула у слід каміння.
Не хочу знати, відійди.
(Не розуміла, що не жарти)
Чому це тут з’явилась ти?
Нам знатися не слід, не варто.
Можливо хтось тебе візьме,
Зігріє біля свого боку.
А в мене буде тобі зле,
Чинитимеш одну мороку.
Ви це за правду прийняли?
Та я сміялася крізь сльози.
З самотністю ми вдвох були.
Я відігнать її не в змозі.
Серед людей у самоті,
Не вислухана і без розуміння.
Боюсь, замерзну у зимовІй сльоті.
Не кидайте в мене каміння.
