(Згурівська бувальщина)
Жив на вулиці Синиця -
Люта і страшна п’яниця:
Пив гуляв, бешкетував,
Що робив, не пам’ятав.
Хватить вила чи лопату -
Всі ховаються по хатах.
Раз до чортиків напився,
У криницю ліз топитись.
Вмить у зруба завалився,
Лиш ногами зачепився.
Люд від щастя остовпів.
Раптом цей бугай завив:
«Рідні, людоньки, держіть!
Рятуйте! Допоможіть!»
Всі зглянулись. То - біда,
Бо холодна там вода...
Як сто бабок пошептало,
На кутку* затишшя стало.
*
З п’яні, жиру хто біситься-
Не заважай йому топиться:
Як безвихідь припікає -
Всяк про життя пам’ятає!
26.08. 2013р., Київ
*В місті – масив, в селі - куток
