|
Цей лист пишу я через силу,
Бо ви, сподобались мені.
Згадаю ваше личко миле,
Щемить душа у глибині.
Випадком вас колись зустрівши,
З тих пір уже не забував,
Що вас колись побачу знову,
Завжди надію в серці мав.
Коли б ви знали як жахливо,
Кохання пристрасне таїть.
Страшно подумати, що вас,
Я відпущу хоча б на мить.
Мені здавалось спокій, воля,
Це справжнє щастя у житті,
Та коли мене знайшла доля,
Неначе світ прозрів мені.
Писавши про своє кохання,
Я вас мов ангела хвалив,
На мить, забув я про страждання,
Та ті вірші, усі спалив.
Кожна людина, має свій гріх
І я, звичайно, не кращий за всіх.
Винний у тому, що вас покохав
І сильного болю колись вам завдав.
Хоч і часу пройшло вже не мало,
Та цього не забули ще ви,
Може другого покохали
Хоч і глибоко, в душі надію мали,
Що колись разом будемо ми.
Смерть Ленського, вас дуже засмутила,
Я знаю, що неправильно зробив,
Та ваше серце, того полюбило,
Хто йому життя укоротив.
Не знаю, що я можу ще сказати
Доручаю рішення вам.
Чи зможете своє серце, мені довіряти,
Чи щось може завадити нам?..
Кінець! Перечитать боюсь...
На серці біль, кохання, мука...
Але ні з чим я не таюсь,
І ваша краса мені порука...
ID:
440324
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 30.07.2013 00:16:36
© дата внесення змiн: 30.07.2013 00:16:36
автор: Юрій Бондар
Вкажіть причину вашої скарги
|
