Ти завжди приносиш з собою трішки горя.
Ні, ти тільки нічого не подумай –
Я завжди рада тобі і запаху моря,
Який постійно тебе супроводжує.
Ти мені лиш маленьку частинку серця віддай,
Любити змусь.
Та годинник невтомно секунди б’є,
Несвідомо забираючи тебе від мене.
Ось я вже на порозі дивлюсь,
Як темрява твій силует невблаганно п’є .
Ти ніколи не запитував що я роблю
Після того як ти ідеш.
Я б відповіла:”люблю…
Тобто продовжую любити”
Ти ніколи не зрозумієш
про що пише Дереш,
бо його ти читати не вмієш…
Тобі до душі магія та війни,
та свою війну ти програєш
ти занадто великий мрійник.
Перемога такою близькою лише здається,
Щоб вбивати не потрібно мати серця…