І що то за камінь, що впав мені на серце й груди. Та так тисне що боляче і коли вдихаю. Ніяк не можу зрозуміти...чи то я зайняла ЇЇ місце, чи то вона була завжди на мому? Але ще бачу ЇЇ тінь у очах ЙОГО друзів, ще відчуваю присутність ЇЇ у ЙОГО квартирі...та правда не знаю чи лишилась вона у ЙОГО очах...НЕ бачу. Але лише думка про її присутність і кладе мені камінь на серце....і тисне...тисне до фізичного болю аж страшно. Реальність має межі...сумніви і роздуми не мають граней , тому і страшніші... Сама ж ріжусь об свої думки, від чого хочеться тікати...і від тої любові, в якій не впевнена, яка як тягар чи то щастя чи то болю.
