наші слова то просто пустозвук,
що мали змогу шепотіти наші губи,
не стукай в двері більше, став нечутним отой стук
бо неприємно. вже не треба отих рук
й не досить дотиків замащеної згуби.
наші обійми стали путами для двох
такої сили, що потонемо обоє.
пора вже зрозуміти, нас не двоє,
шлях до кохання зовсім пересох.
твої човни занадто видались слабкими.
пробоїни, "на виліт" всі вітрила,
довірилась. домріялась. любила.
твої пісні завжди були сумними.
не обіцяй. я вже стомилась слухати.
про твій вже тисячний останній раз.
всі твої клятви - лиш прогнивший фарс.
так боляче. так важко дихати.
не відчиню, не хочу і не буду.
стомилась від твоїх пісень.
боялась відпускати вдень,
та зараз ніч. і я тебе забуду.