Для програми радіо «Mais».
Для газети «Міст».
На початку листопада 2004р. в клубі українців в місті Сетубал готувався вечір української мови, писемності та культури. Один із засновників клубу і організатор цього вечора Віталій Михайлів запропонував мені поділитись деякими міркуваннями про дану проблему, але трагічні події 7 листопада 2004р. змусили відмінити це міроприємство. Клуб був закритий і ні про який вечір не могло бути і мови.
У розмові з моїм приятелем – Михайлом Коцюбанським – редактором україномовної сторінки радіо «Mais», ми ще раз торкнулися цієї теми. Тому зараз мої невеликі міркування щодо тематики згаданого вечора.
МОВО МОЯ, СОЛОВ’ЇНА
Хай на мене не образяться росіяни, молдавани та інші емігранти, а віднесуться з розумінням до цього, але мої думки будуть стосуватися проблем української мови. В нас, на Україні, жартують, що кожна свиня своє болото хвалить. То ж нехай я буду тією «свинею», але все-таки моє «болото» найкраще.
Ти – щедрий дар мого народу,
Ти – наше диво калинове,
Слов’янського перлина роду,
Співуча українська мово.
Дитині в душу западала
Та пісня мами колискова,
А згодом на весь світ звучала
Співуча українська мова.
Тебе терзали, насміхались
І зневажали твоє слово,
А ти міцніла, гартувалась,
Співуча українська мово.
Комусь на нашій Україні
Не до вподоби твоє слово
І твоя пісня барвінкова,
Співуча українська мово.
Ти – мелодійна й писанкова,
Ти – Боже надбання чудове.
Живи і квітни веселково,
Співуча українська мово!
Дійсно, наша мова гарна.
Мова – це культурне надбання кожного народу, це його інтелектуальний рівень. Ви знаєте, кожна народність, кожен етнос спілкується по-своєму. Комусь вистачає для спілкування диких окриків та вигуків (я маю на увазі дикі індійські племена); хтось говорить не своєю мовою (як це роблять деякі країни Африки, Азії, Південної Америки – колишні французькі, португальські, англійські чи іспанські колонії). А в нас мова своя, нам рідна, мила, що бере початок від маминої колиски і ми пишаймося, що вона в нас є така.
З цього приводу хочу вам пригадати легенду про те, як різні народи і нації зійшлися до Бога за тим, щоб Бог дав їм всілякі блага і цінності. Коли всі народи пройшли, в кінці черги стояла скромно Україна. Підійшла вона до Бога ближче і несміливо запитала:
– Боженьку, а що ти мені даси?
Бог задумався та й каже:
– Що ж я тобі маю дати, коли я вже всіляке добро роздав. А втім, зачекай, є у мене ще один скарб. І дав Бог Україні пісню і ніжну мелодійну гарну мову.
Я пригадую, що ще будучи вдома, читав матеріали про те, що японські вчені – філологи і лінгвісти, досліджуючи мови народів світу, дійшли висновку, що українська мова посідає одне з перших місць в світі (а, можливо, і перше місце) за мелодійністю, тембром звучання, красою сприймання на слух.
Підтвердженням цієї думки ось факт з мого тутешнього португальського життя. До недавнього часу жив і працював в Сетубалі Саша, який був сам із Луганська (зараз він вже повернувся додому). Ми з ним були знайомі і коли зустрічались, він завжди просив мене: «Ти сам із Західної України, ти говориш по-українськи. Говори зі мною по-українськи, я дуже люблю тебе слухати».
Ми всі були свідками того, що в період передвиборних марафонів кандидат на посаду Президента України Віктор Янукович з усіх трибун запевняв народ України про те, що коли він стане Президентом, то введе в ранг державної другу мову – російську мову (бо в нас на Україні багато росіян). Для порівняння хочу сказати таке, що, наприклад, Португалія не планує вводити в ранг державної другою українську мову, хоч тут перебуває багато українців. Інші країни теж притримуються подібної думки. Національні меншості повинні поважати і знати мову тієї країни, де вони перебувають. Кожна держава повинна леліяти і оберігати мову свого корінного народу.
Я хочу сказати, що будучи тут, стараймося не забруднювати нашу мову іншими словами. Це наш інтелектуальний рівень, це рівень нашої культури, свідомості, це, зрештою, наша патріотична позиція.
З цього приводу можна говорити ще далі і далі багато. Якщо я вас, шановні слухачі (читачі), спонукав до роздумів, порушив важливу для нас проблему, то я буду вам щиро вдячний. А на завершення скажу відомі вам всім слова:
Мово рідна, слово рідне,
Хто вас забуває,
Той у грудях не серденько,
Але камінь має.
Користуючись нагодою, хочу щиро привітати всіх моїх земляків-українців в Португалії із святом Миколая, наступаючим Новим Роком та Різдвом Христовим. Побажати, щоб ми завжди мали добре здоров’я (бо тут воно особливо необхідне), здоров’я і благополуччя нашим рідним і близьким, щоб ми всі мали добре працевлаштування і могли заробляти якусь копійку для тих, хто нас вдома чекає, щоби в нас більше не стріляли, як це було в Грандолі, Сетубалі та іних місцях та всього-всього найкращого. На завершення часто бажають щастя. Але це поняття для кожного своє – відносне. Один мій товариш із Закарпаття казав так: «Щастя – це коли людина здорова, все в неї гаразд в сім’ї, вона має добру роботу, матеріально добре забезпечена, має добре житло, близьких людей поруч і таке інше… Тоді людина задоволена своїм перебуванням на землі». Тому я бажаю всім, щоб ви завжди були задоволені своїм перебуванням на цій землі.
Листопад 2004р. м.Сетубал (Португалія).
ID:
422628
Рубрика: Проза
дата надходження: 04.05.2013 00:14:12
© дата внесення змiн: 04.05.2013 00:14:12
автор: Сетубальський
Вкажіть причину вашої скарги
|
