Вони живууть пліч-о-пліч і не знають,
Що більшого кохання не буває,
Аніж оте, яке вони лілеють,
Оте, яке лиш дружбой називають…
Без слів, лиш погляд довгий і глибокий…
Ти зрозумів мене, а я тебе…
Ми поглядом домовились, що трохи
Помовчимо, все інше – то пусте…
А знаєш, я щовечора біжу додому
Поглянути, чи добре в тебе все,
Чи, не дай Бог, ти не голодний?
Чи просмто бачити твоє лице…
Ми мовчимо, і мовчки… лиш у мріях
Ми вдвох, ми разом: ти і я…
Поглянь, а за вікном вже день сіріє…
У нас окремо два життя…
Страх втратити це все нас зупиняє,
І ми живем, як було дотепер,
Хоча ЛЮБОВ з останніх сил благає:
„Зробіть два кроки ви вперед!!!”
