Для чого,скажи, перекинувся ти
То вітром, то каменем, птахом?
Для чого, скажи, усміхаєшся ти,
Іскришся, мов зірка над дахом?
Не муч мене, не зачіпай!
Пусти мене в буднів турботи...
Бо п'яний вогонь блукає
Сухим та сірим болотом.
І Муза в потертій хустині,
Так тужно заголосила
В печалі жорстокій і юній,
Її чудодійна сила.
А.Ахматова 1915 *БЕЛАЯ СТАЯ*
***
Зачем притворяешься ты
То ветром, то камнем, то птицей?
зачем улыбаешься ты
Мне с неба внезапной зарницей?
Не мучь меня больше, не тронь!
Пусти меня к вещим заботам...
Шатается пьяный огонь
По высохшим серым болотам.
И Муза в дырявом платке
Протяжно поет и уныло
В жестокой и юной тоске
Ее чудотворная сила.
@NN@ відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
так хотіла *по-свойому* все написати, згадала - мені вже ставили це в вину, притрималась (майже) оригіналу, кажуть - слабо, думаю треба писати, як на душу ляже. що ви скажете?