Спочатку я закохаюсь у твої очі..саме так!
Це буде спекотний літній день, коли зненацька, наперекір усім прогнозам погоди, пуститься справжня злива. Краплі, розміром з виноградинки, будуть прибивати літню легку одежу до жарких тіл мешканців великого міста. Вони будуть ховатись, спішити відкрити парасолі.
Я буду йти серед натовпу з опущеною головою і думати про те, як би швидше поїхати додому, як одна з крапель прохолодного дощу потрапить мені прямо за воріт сорочки і швидко пробіжить по лінії хребта. Я рефлекторно вигну спину і підійму обличчя догори.
Ти будеш намагатись йти швидше, майже бігти. Відчуття, що ти когось можеш тут загубити накриватиме з головою. І тут серед натовпу, що метушиться і розбігається в різні боки від благословенної води з неба, ти натрапиш на мене. Ми зіштовхнемося обличчям до обличчя і не зможемо вже відвести погляду.
В моїй голові буде одразу купа думок, про те який ти гарний і які в тебе очі. Боже, які в тебе будуть очі!
А дощ тим часом буде змивати наші минулі життя. Я буду зацікавлено споглядати як потрапивши на високий лоб крапля пробіжить по усьому твоєму рідному обличчю.
Ти наче заворожений будеш дивитися лише мені в очі. Наче за кадром буде чутно відголоски оточуючого світу і натовпу. Та мій слух буде налаштований лише на твою хвилю. Я знатиму, що ти маєш перший щось промовити.
І от ти підіймеш сильну руку, проведеш кінчиками пальців, наче боячись порушити цілісність моєї шкіри, по обличчю, далі по шиї, плечу, руці, і , дійшовши до пальців, переплетеш їх на довгі роки.
По усьому тілу пробіжать мурашки, низ живота буде нити як перед екзаменом. Все від розуміння того, що саме для твоїх пальців призначались проміжки між моїми!..
Ти піднесеш догори вже сплетені наші руки і поцілуєш моє зап'ястя.
Я буду соромливо посміхатись, але нізащо в світі не відведу руки.
І от я побачу твою чудову посмішку у відповідь, і твої(мої) вуста заворушаться, промовивши лише одну фразу :
"Я так довго тебе чекав..!"
