Дивлюсь на осінь, мрію про весну,
Так сумно, жовте листя облітає.
В багнюку, під деревами в низу,
Листя повільно так злітає.
Потім їх чавлять шинами машин,
Чоботями в багнюку їх трамбують.
Вони давали, всім нам кисень для життя,
А їх за це, безжалісно вбивають.
Мороз стоїть, на дворі Грудень вже,
Кінець життя їх швидко наступає.
Під шаром снігу, як було завжди,
Так листя взимку, звісно помирає.
І ось нарешті, жадана весна,
Птахи до дому з Півдня прилітають,
При перших подихах жаданого тепла,
Дерева листя стрімко розпускають.
І я сьогодні щойно зрозумів,
Ця смерть була не дарма, а за ради,
Нового, кращого, майбутнього життя,
Я відкриттю, звичайно дуже радий.
