На ешафоті спалених блокнотів,
Сьогодні стратив мрії про кохання,
Без суду, благодаті покаяння,
В угоду фешенебельних еротів.
Не смів кричати про любов на площах,
Відкрився тільки клітчатим сторінкам.
А горлопани ніжились у прощах,
Що жалували Ви їх грішним вчинкам.
Я сотні раз читав рядки присвяти
У наглухо зачиненій кімнаті.
А Вас розтлили гімнами палати,
Спітніло-задоволеної знаті…
Над згарищем чадить безглуздо втрата,
Здимає вітер попелом зітхання.
Пробачте за невпевнені вагання,
Любові замордованої ката.
Наболіле... Іноді в час, коли потрібні рішучі дії, ми стаємо безвольними і своїм ваганням все псуємо...Поїзд рушив і вже нічого не змінити... Та на своїх же помилках і вчимося. Гарно передали настрій! Маю надію, що всі ці душевні терзання належать Вашому ЛГ, а не Вам особисто.
Осіріс відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00