Буває ввечері сидиш
А в голові одна дилема
Так хочеш написати вірш
Але про що, не знаєш теми
Так, ніби купа різних тем
Хоч про любов, хоч про природу свіжу
Ти написати можеш без проблем
Потрібно тільки душу мати ніжну
Є ніжність, можливо є ідея
Але чомусь не пишеться рядок
Не діє тут ніяка форма, схема
За кроком треба ще робити крок
Можливо видавиш із себе риму
А може ще і не одну, а дві
Ні, не так, так бути не повинно
Рядки повинні падати самі
Вірш сам попросить, напиши мене
Тобі потрібно лиш одне, писати
І ось тоді ця мить цвіте
Якщо не так, навіщо щось казати?́
