Натомлено зітхнуло стигле сонце,
На призьбу хати відпочити сіло.
Востаннє зазирнуло у віконце
І закотилося за обрій сірий.
Роса упала на блаватні трави -
Запах любисток й ніжна матіола.
Принишклий пень, старий уже, трухлявий,
Уклався спати і сопе споквола.
Стоїть на чатах, похилившись, хвіртка -
У присмерках вдивляється в дорогу.
Дрімотно скрізь, лиш цвіркуни ізрідка
Змагаються у співі на колоді.
До хати стіл забрали і ослінчик,
Дійничку з молоком, часник, цибулю.
Самотній на тинку журився глечик:
»Усе забрали - глечичок забули...»
