Зустрілись ми із ним на роздоріжжі.
Шумливе місто впало нам до ніг.
Які ж у нього очі!!!!!!Рідно-ніжні…
Усе,що було в погляді зберіг.
О,як би я його зацілувала!!!!!!!!!
І потонула в пристрасті навік!
Спустилася на землю. І згадала—
У нього жінка. В мене чоловік.
…-- Привіт. Давно не бачились. Відколи…
--Привіт,--шепнула. Голос мов промок.
-- Я донечку чекаю ось зі школи,
Казала, зараз буде, ще урок…
--А як???.... Ти ж був….
--Така моя робота.
Ганяюся, як бачиш, за званням.
Тепер ось тут. Уже начальник роти.
А завтра, може, знов буду десь там.
--То в тебе донька. Ясно…Як назвали?
--Надійка.
--А,красивеньке ім’я…
--А ти як? Вийшла заміж? Покохала?
--У мене син. І чоловік. Сім’я…
--А ми отут неподалік живемо.
А ти де?
--Теж тут, двадцять сьомий…
--То, зараз, почекай, ми проведемо.
--А донька?
--Що?--Представлю, як знайому.
Знайома, -- думаю, проста собі знайома?????!!!!!!
О, Господи, на що мене прирік!
--Та ні. Спішу я, там, удома,
Мене чекають син і чоловік….
А далі, що він каже, я не чула—
Стиснуло голову і давить звідусіль!
А я вже думала, що перейшло. Забула.
Навіщо знов на рану сипеш сіль?
І я спішу, збрехавши, що ще маю
Заскочити у справах на роботу.
Я стільки років все це забуваю!!!!!!!!!!
А ти живеш по вулиці навпроти!...
І губи жадно стиснувши до крові,
І скули зводить та печаль німа.
Біжу! Спішу. Тікаю від любові,
Якої, думала, що більше вже нема!!!!!!!!
І швидко я додому повернуся.
І ніжно сина буду обіймати.
Сама собі признатися боюся:
Куди ж мені вже, Доле, утікати???!!!!!!!!
І знов усе у пам’яті відчула.
Сама всміхаюсь, а в душі пече.
Роки пройшли. Вже думала, забула,
Хіба ж сама від себе утечеш???!!!!
Куди ж тікати?Серце завмирає…
Ну як в собі тебе перебороти???!!!
Я все тікаю! Все життя тікаю!!!!!!!!
А ти живеш по вулиці навпроти…
Чудовий вірш! Все життя промайнуло в сюжеті. І мені так близька Ваша поезія, що теж здається, наче це я написала. Сподобалась і Ваша відповідь Знавцю. Так і хочеться поставити "класик" Особисто я прочитала і зовсім не відчула цієї помилки (У нас теж так говорять).
Прегарно якщо це просто вірш, та жаль якщо це життєва звмальовка. А що до коментаря "мовного знавця"то нехай, якщо хоче, пише сухою мовою, а Ви написали гарно. У нас на полтавщині(а не В полтавщині) теж кажуть----Та він он живе далі ПО вулиці, у нтого он зелений паркан.
Натік відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
жити можна НА вулиці. Можна В під'їзді. В кінці-кінців В смітнику також можна жити, і там хтось живе! А ПО вулиці можна йти. Можна їхати ПО вулиці. Взагалі, згідно граматики, словосполучення 'по вулиці' заміняється словочполученням 'вулицею'.
Виправте помилку)
Ваш,
мовний знавець)
Натік відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую.Але навіть у Вашому коментарі є помилки,Шановний Знавцю!)))
Особисто я прочитала і зовсім не відчула цієї помилки (У нас теж так говорять). 
