Срібні кучугури скелями повстали,
А ти йди безстрашно, неземний герой,
Вознеси для серця нові п'єдестали,
Не посмій казати, що ти є не той.
І в весняно-зимню снігохуртовину
Пригорни до себе, напої теплом,
Увінчай мене ти як свою єдину
І мов білий лебідь, захисти крилом.
Вірю, ти є кращий пустословів хитрих,
Що звели надію до сльозин гірких.
Ми на зло їх, чуєш, не позначим в титрах,
Бо любов, що буде, точно не для них!
