Життя біжить потоком байдужих хвилин,
Тікає день, аби потрапити в полон мороку.
Не зупинити ні на мить їх нескінченний плин,
Який лишається у безвісті слідами кроку.
У душі моїй тепер лиш пустота,
Почуття залишило самотні звуки,
І спогадів яскрава марнота
В свідомість простягає владні руки.
Воліючи забути все пусте,
Не знати туги за любов`ю й сміхом,
Навчатимусь не згадувать тебе
Й шукати в інших щастя і утіху.
Нові для себе радощі відкрий
Й ніколи не шкодуй ти за минулим.
Коли ж згадаєш вечір наш чудний,
Не треба слів – його я вже забула…
