В мальовничому куточку
Коло поля, край села
Росте шовковиця в ярочку
Так, наче зажди там росла
І гілками буйна, і густа листвою
І широкий стовбур, і товста корою.
На підгір’ї коло стежки стоїть одиноко,
І в усіх хто її бачить – радується око.
Коли її посадили? Хто?
Люде не знають.
А старі – її з дитинства
Свого пам’ятають.
Кожен рік шовковиця
Щедро й густо родить
Нікому не докучає
А всім лише годить
Щоліта дітлахи її
Мов бджоли обсідають.
Чорних ягід наїдяться,
Гілок наламають.
І бабуся нарве ягід –
Вареників зварити
Внуки прийдуть з сінокосу
Й є чим пригостити
І з табуну корів, що поблизу
Пасуться доволі
Прийде в її тінь телятко,
Бо жарко у полі
Потреться об її стовбур,
Мух повідганяє
І знов біжить до табуну –
До мами втікає.
Життя тече й шовковиця
Не хоче зсихати
Усім родить, усім годить
Всім вона як мати.
