Весь клас не виконав домашнього завдання:
Ніхто не написав оповідання…
Чи бачили дивніше із завдань:
Принести в школу орден чи медаль
І розпитати в когось з свого роду,
За що отримано цю нагороду?
Кому потрібно це, скажіть мені?!
Війна лишилась в сивій давнині!
Дивилась сумно вчителька на нас,
Та не відчув вини наш восьмий клас.
«Виходить, – тихо мовила вона, –
Завдання виконала я одна».
Поставила портрет на скатертину –
Побачили безвусого хлопчину.
«Це мій дідусь, – немовби розгубилась, –
Єдине фото від нього лишилось».
І свічку засвітила… Всі ми враз
Перенеслися в той буремний час…
Василь кохав Ганнусю…
Одружились. Чекали сина… Та недоля зла
Їх розлучила. Провела бабуся
На фронт коханого. Прийшла війна…
Щодня листи писала, сльози лила
І працювала з ранку до темна.
Чекала вірно, бо в душі горіла
Надія, віра і любов земна!
І дочекалася! Пройшло два роки,
Прийшов Василь додому – на три дні…
Після шпиталю… Повернув з дороги,
Щоб побувати в рідній стороні.
Побачив сина, пригорнув дружину,
Матусі рідній руки цілував.
Сказав лише: «На фронті не загину», –
І на столі медаль свою поклав.
«Медаль ця ¬– ваша, бо любов і віра
Перемагають ненависть і зло».
Вклонився до землі – подяка щира,
Ніяке слово краще б не змогло.
«Ворожа куля цілилася в серце,
Прошила пачку Ганниних листів
І зачепилася за сліз озерце,
Втопилась в морі щирих почуттів.
Листи поранені, в крові, з дірою
Носитиму на грудях я завжди,
І вірю, що не трапиться зі мною
Ніколи в світі жодної біди!»
Так і було… До самого Берліну
Дідусь Василь фашистських гадів гнав!
Та під Рейхстагом в травні він загинув,
В День Перемоги голову поклав…
Дівчата тихо сльози утирали,
І хлопці теж замислено мовчали…
Дивились на медаль, на слід від кулі,
І вперше, мабуть, щиро ми відчули,
Що та війна – не сива давнина,
А рана в серці кожного вона.
У всіх людей у нашій стороні
Хтось воював чи згинув на війні…
зворушливо а головне справді - це питання ми часто опускаємо ... а не знання свого минулого веде до нещасного майбутнього ! завдяки таким як "дід Василь " ми зараз живемо ... пам"ятати требаа про них!
