У колонії і метрополії,
Хто б як не старався,
Не буває спільної історії,
Лише свій шлях склався.
Своє - чуже, чуже – своє
По – різному бачать.
Було. Буде. Навіть є -
Для всіх різне значить.
У багатого і бідного
Різні долі скачуть,
За чужого й за рідного
По - різному плачуть.
В своїй хаті своя правда,
І сила, і воля1,
Англіканцям бідність – вада,
Православним – доля.
Ізраїлю Старий Завіт
Закони встановляє -
Очільників тисячі літ
З своїх обирають.
Чужий очільник – козел в капусті,
Слон в посудній лавці,
Змій під серцем на посвисті,
Сатанинські танці!
Божий народ опанував Світ,
В правах людини – браття,
Євреям – Старий Завіт,
Всім іншим – демократія.
Вона може вибір робити,
Тому всіх так вабить,
Попробуйте в Ізраїлі уявити
Прем’єра чи Міністра – араба!
Правда, що зрусифіковані міста,
Та правда ця чужа, не наша,
Ізраїль мертву мову веде до життя,
Чужинці українську, живу, нищать.
Старі нації з міцним корінням
Ще на плаву тримаються,
Нові в «демократичнім» павутинні
В плебеїв обертаються.
Свій очільник, правда й кривда
І своя сорочка,
Земля своя, краєвиди,
Й чужинцям - законні тиночки!
