Вода під берегом прозора.
Крижинки ще по ній пливуть.
З зимою попрощались вчора,
А вже підсніжники цвітуть.
Від сонця й радості кричу.
Стоять берези мов в сльозах.
І не соромляться плачу.
Виспівує весняний птах.
Дурманять пахощі, хвилюють.
Підносить життєдайний рух.
І сонця промені цілують,
Сплетіння перше, юних рук.
Душа співає і тріпоче.
З грудей, мов птах з рук вилітає.
Вона за ним злетіти хоче,
Та тіло і земля тримає.
Нутром і серцем розумієм:
Це десь з глибин, в казковім сні.
В цю пору року молодієм,
І дякуєм за все весні...
ОЧЕНЬ ПОНРАВИЛОСЬ. 
