Здається, можна все чоловікам...
До друга десь поїхати на дачу,
Там випити дві літри - по сто грам,
І пивом закріпити – за УДАЧУ.
Додому через два дні приповзти,
Постоявши у дверях - руки в боки,
Хто в цьому домі Ти розповісти
І що за рік, з Тобою, йде два роки…
Здається, можна все чоловікам...
Не знати у якому класі діти
І збори, що присвячені батькам,
На них Їм можна точно не ходити.
Щомісяця, в день-гожий зарплатні,
Донести Вам хто цю сім`ю годує,
А вистачить тих грошей Вам чи ні,
Це Їхню велич просто не хвилює…
Здається, можна все чоловікам...
У Них весь одяг сам завжди переться,
У домі нема місця павукам
І на плиті все вариться-печеться…
Помиті сплять рідненькі діточки…
А Їм ще на ніч ніжність необхідна…
Шануйте Їх, терплячі жіночки,
Вони ж тендітні, берегти потрібно…
Все можна ,все- таким жінкам , що можуть все, та ще і про все писати . І коней зупинять , зайдуть у палаючу хату , на кухні поратись та ще й кохати, не забувати що ти мати , похвальне слово чоловіка довго ждати і на життя не нарікати...
Людмила Мартиненко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую..."Что толку на судьбу роптать,
Себя любимого жалея..."