Вірш написано за мотивами твору: "Сірий верлібр" АВТОР: Ірина Кохан
************************************************
Буденна сірість моїх почуттів,
Нестерпний смуток, суєта думок.
Все це не я, - мій вередливий крик,
Це тільки мариво моїх думок.
І як в тумані дні мої летять,
І обірвуться наче й не було.
Так що робить і де шукать,
Те сховане реальне джерело.
А смуток наче пасмо на моїх думках,
Любов не вилікує ран моїх пітьму,
Їі шукаю палко, не знайду,
Все тільки мариво. Куди ж тепер я йду?
Осінній вітер лязгає в вікно,
І листя осипаються дощем.
Останній спомин літньої жари,
Перед холодним сірим зимнім днем.
Так що робить, куди я маю йти.
Як сірість днів моїх мені здолать.
О, Боже, милий, я тебе молю,
Дай світло, щоб не мусив я шукать.
