Так, як я, не любив ще ніхто,
Бо не має у світі кохання,
Коли ти вже забув, хто є хто -
Хто з них перший, а хто з них останній.
Світ для мене невидимим став,
Тільки він, наче сяйво сіяє,
В голові від кохання - дурман,
Навіть імені свого не знаю.
Віддал́а своє серце йому
І забула себе у тумані.
Я за ним світ за очі піду,
Бо у мені вирує кохання.
Я за нього ж сьогодні помру,
Стіни змазаю кров'ю своєю,
Напишу, що безмежно люблю,
Що я серцем із ним та душею.
Напишу, що колись ще прийду
Ностальгією в наше минуле,
Але імені не покладу,
Бо його я давно вже забула.
//18.04.05//
глибоке і сильне почуття, тільки от вмирати ЛГ не треба, лише причинить цим біль і розчарування коханому. Красивий, емоційний,досконалий вірш, гарно вмієш у вірша передавати почуття
Marisong відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
вічна загадка...гарно 
