Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Анастасія Витрикуш: Життєвий цикл. Хата - ВІРШ
logo
Анастасія Витрикуш: Життєвий цикл. Хата - ВІРШ
UA  |  FR  |  RU

Рожевий сайт сучасної поезії
Бібліотека
України| Поети
Кл. Поезії| Інші поет.
сайти, канали| СЛОВНИКИ ПОЕТАМ| Сайти вчителям| ДО ВУС синоніми| Оголошення| Літературні премії| Спілкування| Контакти
Кл. Поезії

  x
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<


e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >
Зараз на сайті - 1
Пошук

Перевірка розміру



honeypot

Життєвий цикл. Хата

Анастасія Витрикуш :: Життєвий цикл. Хата 
......................…А в хатині тій – дівчина,
..........................Та до неї так далеко…

І.
Коли літо постукало в двері,
Не поглянувши навіть в вічко,
Відчинила. Не днем, а ніччю
Задухмянився світ до стелі.
Зацвіла в синій дим солома,
Велелітня русява крона.
Я вдихнула, мов мить буденну,
Повні груди до дна натхнення.
Стало тісно в шести площинах
Зі смолястої смеречини.
Ночі білі, неначе глину,
Вмалювала в дороги дивні.
Порозплутувала з-між пальців
Орнаме́нтами сиві танці.
В древні ритми, мотиви, барви
Утесала одвічне тавро:
Що народжена як стихія,
Що не можу без круговію.

У свитині терпкій із літа
Витинала клинці по світу.
І по стінах, і вдзвін по шибках
Розбивалися барви з лишком.

Ти ж одвічності монолітом
Устоялася нерозбита.
Соломинками у блакиті
Прорізаєш дрібненьке сито.
Твої вікна лоскочуть хмари,
А чи дряпаюь… Чи омана?
У глибинах гори – фундамент – 
В міждоріжжі, як битий камінь.

Між мальованими ночами
Прийде здалека мій коханий.
Він постукає тобі в спину.
Третім разом йому відчиню.


..........................…Хорошії гості у мене…
ІІ.
Коли осінь постукала в стелю,
То посипалась штукатурка
До землі крізь діряві руки,
Забіли́лась у просторі хмелем.

По підлозі звивались тіні,
У сакральнім танку довільні.
По підлозі чотири ру́ки
Походили єдним відзвуком.
Їх сліди у небесній манні
Забувались, робились п’яні…

На мелодику вітровію
По-мольфарськи збиральсь змії,
Розповзались по склу дощами,
Шелестіли в пожовклій манні,
А здавалось – то неба гуркіт.
Там ходили чотири ру́ки,
Де ставали до танцю шпарко
Вікові дерев’яні балки.
З-під землі навсуціль аж до даху
Народилась без жодного цвяху – 
Ти не знала металу муки.
Тебе бачили дикі духи
Перебиту навхрест дошками,
Перерізьблену крізь тумани,
Переписану вздовж і в стіни
Вереснописом в дні осінні,
Помережану орнаме́нтом – 
Тим, котрий не боїться смерті.

Не боїться, допір в коліні
Не відчутно зва зуба змія – 
Так раптово, мов дощ у хаті.
Би не бачила мене матір.


.....................…Куди ведуть строкаті дороги?..
ІІІ.
А зима як постукала в сволок,
Задзвеніла крізь піч віддача
/Чи насправді луна, пробачте/.
Ти стояла по вікна у слові.
Я ж – в тобі, по коліна у мріях
І по серце у недокрів’ї.

Поринала руками вранці
У яку-небудь чорну працю.
Розривалися днів пружини,
Напинались гарячі жили,
А текла по ни рудоглина – 
Та сама, що і взір на стінах.
І текла туди ген далеко, 
Де блукають шляхи присмерком,
Де по колії в теплій хвилі
Мій коханий побачив ирій.

/От тоді стало крові мало,
От тоді влили глину хмари
Листопадним дощем пожовклість
В чорній техніці, як вазопис./

По весні його жду додому
Через межі-думки-кордони.

Ну а поки вживемось двоє
Кровообігом в стін узорі,
Що пробуджує сиві танці
І… затерту морозом працю.

.....................…Мене водило в безвісті життя…
IV.
Коли в вікна постукала ве́сна
Носом чо́вна і квітом віршів,
Вирпостала вона все вище;
А в човні тім не було весел.
Не було в тім човні нікого,
Не було більше глини-крові.
В краснім сонці з-за гір світанку
Загоїлась маленька ранка.
За мольфаровим заповітом – 
Лиш дві цяточки, дві довіку.

А весна заплітала косу
Із солом’яного волосся,
Тобі ставши на підвіконня.

Розвивалася сива повінь.
Втанцювалась аж понад хмари
В древні ритми, мотиви, барви,
І відчула стихії силу,
Відірвала з-землі твої крила
/Бо не було ж там жодного цвяху/,
Та й понесла у вирій птахом.

Я дивилась віч-на-віч в небо
За сакральним пташиним летом – 
Там не було його і сліду.
Був лиш човен, вода і вітер
Та уламок від штукатурки – 
Якимсь дивом, на пам’ять смутку.
А мені раптом стало тепло
І так весло, що аж терпко.
То забилось маленьке серце.
Прийде час – воно в світ ввірветься.
А поки́ що безкрайнім світлом,
Де блукають шляхи одвіку
/Більш немає ж старої хати/,
Доведеться у чо́вні спати.

25.02.2013р.

ID:  405335
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 01.03.2013 21:41:20
© дата внесення змiн: 03.03.2013 20:54:45
автор: Анастасія Витрикуш

Мені подобається 0 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги


back Попередній твір     Наступний твір forward
author   Перейти на сторінку автора
edit   Редагувати trash   Видалити    print Роздрукувати


 

В Обране додали: Валя Савелюк
Прочитаний усіма відвідувачами (776)
В тому числі авторами сайту (10) показати авторів
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 5.00
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..



КОМЕНТАРІ

Валя Савелюк, 03.03.2013 - 09:12
...п"ятірочки забула... give_rose
 
Валя Савелюк, 03.03.2013 - 09:11
пані Анастасіє! геніально, геніально і неперевершено!!!
яка ж прекрасна Ваша Богиня-Хата!

"Стало тісно в шести площинах
Зі смолястої смеречини..." - абсолютно несподіване і тільки Ваше "означення"...

Задухмянився світ до стелі.
Зацвіла в синій дим солома, - прекрасно... зримо, і навіть запахло димком солом"яним із печі... і цілий світ воскрес... живий і так затишно і м"ягко освітлений...

Ти ж одвічності монолітом
Устоялася нерозбита.
Соломинками у блакиті
Прорізаєш дрібненьке сито...

У глибинах гори – фундамент –
В міждоріжжі, як битий камінь.

Між мальованими ночами
Прийде здалека мій коханий.
Він постукає тобі в спину.
Третім разом йому відчиню... - упевнена, Ви ЗНАЄТЕ, ЩО СКАЗАЛИ - ось вона - суть і душа наша... я просто вражена до решти і до щасливого блиску в очах зачарована...

і отак вартує "процитувати" кожну з чотирьох пір... але - поле коментаря обмежене... тому - доведеться обмежитися і мені у висловленні Вам захоплення щирого мого цим Вашим віршем... чотири рази "Осанна!" Вам і Богині-Хаті - від кожного кутка - заступниці і берегині нашій... кожного з нас і всім разом...

дякую Вам.... 16 16 16
 
Анастасія Витрикуш відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Навіть не знаю, що відповісти... Завжди приємно читати Ваші щедрі коментарі й розуміти, що недарма пишу. Дякую Вам, пані Валю, за те. Даруйте,що відписую так мало і невчасно - буваюна сайті доволі рідко ) 23 22 flo32
 
Jaroslava, 01.03.2013 - 23:49
Захопило.Сподобалось. give_rose give_rose
 
Анастасія Витрикуш відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
спасибі smile) спасибі вже за те, що дочитали до кінця wink
 

ДО ВУС синоніми
Синонім до слова:  говорити
Пантелій Любченко: - Риторити, риторенькати, цицеронити, глашатаяти.
Синонім до слова:  Новий
dashavsky: - Необлапаний
Синонім до слова:  збагнути
dashavsky: - усвідомити
Синонім до слова:  збагнути
dashavsky: - Усвідомит
Синонім до слова:  Новий
Батьківна: - Свіжий
Синонім до слова:  Новий
Enol: - неопалимий
Синонім до слова:  Новий
Под Сукно: - нетронутый
Синонім до слова:  Новий
Маргіз: - Неприйнятий, ніким не зрозумілий, підозрілий, ше ніким не бачений, непрочитаний, невідкритий, незаюджений, незасмальцований, незатертий
Синонім до слова:  Бутылка
Маргіз: - Склодувна зеленька, бурштинове скельце, сосуд
Синонім до слова:  Вічність
Маргіз: - Безсмертя; те, що не можна пізнати; недосяжність́
Синонім до слова:  збагнути
Маргіз: - Схопити комету за хвоста, упіймати зірку, пізнати всі гештальти, побороти свою недолугість
Синонім до слова:  Будинок
Маргіз: - Мій сховок від людей, місце затишку, спокою, добра й любові
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Маргіз: - Пишна, любка, розкішна, ладне́нька
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Пантелій Любченко: - Замашна.
Синонім до слова:  метал
Олекса Удайко: - ЗСУ, азовці, українська нація, нащадки когаків, діти оріїв
Синонім до слова:  збагнути
ixeldino: - Доперти, Дотунькати, Отримати осяяння/осяяло (від слова сяйво)
Синонім до слова:  Вічність
ixeldino: - Без ліку-часу, До поки сонце згасне, зпоконвіку/зпоконвіків, "жіночі 5 хвилин"
Синонім до слова:  Бутылка
ixeldino: - Пляхан, СкляЖка
Синонім до слова:  Будинок
ixeldino: - Ночліжка, Садиба, Господа, Доміна (Суржик, від рос. Дом)
Синонім до слова:  Новий
ixeldino: - Нульцевий, В целофані, запечатаний, з вітрини/з магазину, ще з китайським повітрям/смердить китаєм, ще розетки не бачив.
Знайти несловникові синоніми до слова:  Передзарплатний ПМС
ixeldino: - Говоримо так про кначальство та колег, які перед зарплатою зриваються з котушок і намагаються зробити хоч щось щоб зарплатні не було нівкого.
Синонім до слова:  говорити
ixeldino: - З місцевого наріччя: Баяти, Теревенити, Гелькотати, Кумкати
Синонім до слова:  говорити
Svitlana_Belyakova: - базiкати
Синонім до слова:  візаві
Маргіз: - Зустріч або перше побачення в ZOOMі))), без зайвих очей, лиш ти і я
Синонім до слова:  говорити
Маргіз: - Одягати думки в слова, воркотати, жебоніти, мурчати, молоти язиком, верзти, підпадьомкати.
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ти
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ви
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ти
Синонім до слова:  аврора
Ти: - "древній грек")
Синонім до слова:  візаві
Leskiv: - Пречудово :12:
Синонім до слова:  візаві
Enol: - віч-на-віч на вічність
Синонім до слова:  візаві
Master-capt: - Тет-а-тет. Очі в очі. Лице в лице. Навпроти. Один против одного. Друг против друга. Двобій. Суперечка. Супротивник. Співбесідник. Опонент.
Синонім до слова:  візаві
Enol: - зрозумів, що етимологію слова 'залицяння' ми просрали
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Enol: -
Синонім до слова:  говорити
Svetoviya: - Ляскотіти,точити ляси, лопотіти,ґелґотіти,сокотати,трендіти, гутарити, белбоніти, мимрити,мичати, мугикати.
Синонім до слова:  аврора
dashavsky: - у нас Авророю називали гулячу жінку.
Синонім до слова:  говорити
dashavsky: - патякати
Синонім до слова:  говорити
Пантелій Любченко: - вербалити
Синонім до слова:  говорити
домінік де україна: - спікати - від англ спік - мілякати - якщо запозичити з грецької
Синонім до слова:  аврора
Родвін: - Треба ж таке придумать ! Смішно :D :D :D :D :D :16: :16: :16: :12: :23: :23: :23: :23: :23:   :icon_flower:   
Синонім до слова:  Навіть
Наумова: - Іноді можна почути такий вислів "ба навіть" Хоча тільки одним "ба" - справді можна замінити "навіть"
Синонім до слова:  Навіть
Городнянський: - [i]«навіть з гумором»[/i] Коли почув я слово [i]«навіть»[/i], То вся моя нехитра пам’ять Думки сплела в косматий пелех! Слів – океан, не видко берег … В думках про [i]«навіть»[/i] - плетениця, Надворі - плю́та, миговиця … А я човном пливу,
Синонім до слова:  аврора
Маргіз: - Мигавиця, кольорова мигавиця
Синонім до слова:  аврора
Маргіз: - Небесна лава, виверження небесного вулкану
Синонім до слова:  аврора
Маргіз: - Аврора - небесна веселка, небесне сяйво, дискотека на небі (жартівливо), зоряне весілля (жартівливо), дві зорі посварилися (жартівливо)
Синонім до слова:  аврора
Master-capt: - Досвітниця. Світаниця. Світанка. Зораниця. Зоранка. Доранниця. Доранка. Боговісниця. Богопромінець.
Синонім до слова:  Навіть
Enol: - люб, аж, аже - це зі забутих слів
Синонім до слова:  аврора
Юхниця Євген: - смолоскиподення
Синонім до слова:  Навіть
Master-capt: - Слово сполучник "навіть" підсилює відтінок речення, і синонімів немає. Та в нашій мові є схожі відтінки... Хоч би що. Хоть би. Принаймі. Усякому разі. Все-таки. Зокрема. Та ще й. Особливо. Неначе. Проте. Однако.
Знайти несловникові синоніми до слова:  Навіть
О. Хвечір.: - Чим можна замінити слово "навіть"? У словниках синонімів до цього слова я не знайшов...
Синонім до слова:  аврора
Ніжинський: - пробудниця-зоряниця
Синонім до слова:  метал
Маргіз: - Твердосплавний жанр, музика не для всіх, чоловіча музика, слабакам у залі не всидіти, музика сильних
Синонім до слова:  метал
Master-capt: - Жесть. Мажор. Набат. Грохот. Грохотон. Вогнемет. Сталевий ритм. Камнепадний жанр.
Синонім до слова:  метал
Enol: - ну що - нічого?
Синонім до слова:  Вірний
геометрія: - Вірний, помірний, терплячий, сучасний, гарячий, світлий, уважний, рідний, своєрідний, літній, помітний, елітний,...
x
Нові твори
Обрати твори за період:




Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею

Правила щодо cookie