Чомусь так важко на душі
І серце мов вогнем палає,
Переламалось щось в мені,
Боротись сили вже немає.
Здається все втрачає сенс,
І навкруги панує пустка,
Все що оточує мене вмить розбивається на друзки.
І не зібрати бите скло,
І не сцілить глибокі рани,
Я наче в темряві живу
Навряд чи світло знову стане.
Розчарування-лиш воно,володар мій у ці хвилини,
Та рветься з пустки все одно моє єство,
Воно єдине,ще вірить у спасіння душ,
Воно ще вправі щось змінити.
Зібратись з силами лишень,
Весь біль на тлін перетворити,
І як би важко не було,
Спочатку починати жити.
5.
