Про розлуку писати легше,
Про щастя так не напишеш.
Тих слів, що в моєму запасі,
Так мало для моїх експресій))).
Дивилась в очі - навпроти,
і просто - ловила момент.
Знаю, що не зустрів ти тієї,
на яку встановив би патент.
Наші душі зійшлися в астралі,
не скажу, про що мова була,
не робила з тобою я фотографій.
Ох, ця надмірна скромність моя.
Якісь хлопці поруч крутились,
ховали каблучки з руки,
та потім тихенько дівались
Від стріл твоїх огняних.
Дякую за щирі карі очі,
Дякую за посмішку твою,
Дякую, за те, що зрозуміла,
Чому досі нікого не люблю.
Ти є - я від цього щаслива,
ти існуєш, не лише у снах,
Я звісно тебе відпустила,
Для мене - ти мій синій птах)!