Десь в кінці минулого століття я був науковим співробітником у навпіл закритій організації, яка займалася питаннями різноманітної безпеки України. Я входив у підрозділ, який почав розроблювати питання сенсорної/паранормальної безпеки нашої держави, бо на той час в Росії існувало офіційно 5 таких установ. Нас достатньо швидко разформували, а на базі високо інтелектуальних співробітників, що звільнилися, був створений Центр Розумкова.
Одним із аспектів моєї діяльності були нетрадиційні війни проти України. По цьому питанню ми із Герасименко О.В. надрукували низьку статей в газеті "Час". Ми були аналітиками: він - традиційний, я - нетрадиційний.
В моїх архівах досі зберігається багато матеріалу з того часу, який я тепер чищу, бо коло моїх інтересів тепер зовсім інше. В цих матеріалах, виявляється (адже я забув про це!), є документи, які присвячені питанню взаємодії росіян і євреїв в Росії. Ці матеріали і досі існують в Інтернеті.
В ті роки російський націоналістичний рух активно боровся із Сіонізмом. Ми можемо зустріти твердження, що ці матеріали є провокацією проти Єврейства, але, перконаний, кожна людина може сама робити висновки.
Дорогі мої колеги поети!
Ми з вами є своєрідним віддзеркаллям нашого суспільства і, маю надію, ми є патріотами України незалежно від того, які маємо політичні, етичні чи мовні переконання. Пропоную вам зробити дуже просту річ: я в дуже конспектному вигляді надаю ці матеріали, а ви зробить екстраполяцію на них діяльності таких відомих діячів нашої Влади, як пани АЗАРОВ і ТАБАЧНИК. Список можна розширити, але достатньо буде і цих двох фігурантів.
Перш за все слід сказати про так звані "Протоколи Сіонських Мудриців", які були видані на російській мові у 1911 році. Якщо вони є провокаційним документом, то тоді автор(и) їх є геніальним(и) провідцем(ами), бо положення цих Протоколів на наших очах були реалізовані і продовжують реалізовуватися вже 100 років. Протоколи мають номери:
1. Право в силі.
2. Економічні війни - основа єврейської переваги.
3. Неврівноваженість конституційних важелів.
4. Стадії республіки: перша - навіжена сліпота, друга - демагогія, третя - деспотизм.
5. Створення посиденої централізації управління.
6. Монополії, залежність від них "гоєвських" станів.
7. Заколоти, колотнеча та ворожнеча в усьому світі.
8. Двозначність користуванням юридичним правом.
9. Застосування масонських принципів у справі перевиховання народів.
10. Показуха в політиці. "Геніальність" підлоти.
11. Програма нової конституції. Гої - барани.
12. Контроль над пресою.
13. Потреба у насущному хлібі... примушує гоїв мовчати і бути нашими покорними слугами.
14. Релігія майбутнього. Майбутнє кріпосне право.
15. Одноденний світовий заколот. Страти.
16. Знишкодження університетів. ...Реклама влади "правителя" у школі.
17. Адвокатура. Засоби боротьби із існуючою Церковью.
18. ... Містичний престиж влади.
19. ... Підсудність політичних злочинів. Реклама політичних злочинів.
20. Фінансова програма. ...Бюджет. Державні займи.
21. Внутрішні займи. ...Таксація промислових вартостей.
22. Таємниця прийдешнього. Багатостолітнє зло як основа майбутнього блага.
23. ... Вбивання старого суспільства та воскресіння його у новому вигляді.
24. Укрепління кореннів царя Давида.
Безумовно, слід послатися ще на "хрестоматію єврейської цивілізації нашого часу" під назвою "Шулхан Арух" ("Накритий стіл"). Ця книга жодного разу не була перекладена на якусь мову. У скороченому вигляді під назвою "Кицур Шулхан Арух" вона була видана теж на грані 19-20 століть. В Інтернеті є цитування із неї, але суть зводиться до того, що є люди - євреї і є нелюди - всі інші. Далі просто: будь-які ізуверські, антигумані чи просто руйнівні дії з боку єврея стосовно акумів та гоїв угодні Богу, бо Бог обрав єврейську націю для панування над нелюдьми. Цитати показують що саме слід робити єврею при цьому (ретельна інструкція).
І на завершення цитата із пространого документа під назвою "Катехизис еврея в СССР" (Инструкция для евреев, выезжающих из СССР):
"...Народ без истории, как ребенок без родителей... Таким образом могут быть обезличены целые народы: сначала они лишаются истории, традиций, а затем их формируем мы по своему образцу и подобию".
У мене був тільки один друг - Давид Аврумович Гінзбург. Він помер давно вже, але туга за ним, за його щирістю, знаннями та талантом досі ятрить мене. І мій друг ніяк не вписувався у сіоністську модель. Кожна нація має героїв та злочинців, кожна нація повинна оберігати себе. Тільки не за рахунок іншої нації.
З повагою до всіх вас, мої колеги!
