Коли блукаєш сонними вуличками
Зявляються думки про вічне
Зявляються не тільки тоді
Ховаєш сумні лиця за посмішками
І виникає , щось символічне
Символічне по своїй сутності
Кліпну очима , світ не змінився
Кліпну у друге – став веселіший
Чистіший , ясніший , миліший
Розум святою росою омився
Погляд твій новий , яскравий , прозовий
З вкрапленням раю , я наздоганяю
Хід дум твоїх і усміх у відповідь
Десь ті дерева і вулиці сплять
Рівно так само , як нам було п’ять
Ті ж апельсини й айстро водопровід
Думки про вічне дарує нам світ
Тихо мов листя цілунки у слід
З тіла до тіла і знову до тіла
Рясність душі , яка зажевріла
Сонячним воском нагого тепла
Лиця усі промайнуть , ти ж одна
Світло і радість , і день входить в ніч
Поруч у двох пліч-о-пліч
