* * *
З повноважень чужих територій
Неашрамне світило моє
Споживає і цезій, і торій,
Коли сірки нема й коли є.
Це жада, заподіяна небу.
Це звізда, що палила полин.
Там я був, а можливо, і не був,
Щоб спинити неспинності плин.
І гріхи зачарованим колом
Просідають дедалі в мені,
Щоб не був я ні гетьманом голим,
Ні джурою в чужім жупані.
І аж хруснуть печалі в зап'ястях.
Недоріками докір — мов пил.
Як напитися волі не вдасться, —
Посаджу на коня свій копил.
