На вістрі леза
Точилися бурі почуттів
На кінчику
Танцювали танго
Люди, які загубилися у власних думках
Межа була хиткою і ледь відчутною
Але вона нещадно різала п’яти, коли хтось не втримувався і намагався поринути у недозволене
Тож так і балансували
Між любов’ю та ненавистю
На межі дружби
Розуміючи, що ніколи не торкнуться долонями і не почують дихання одне одного
Обоє засинали з мріями
А прокидались у холодному поту..
Від бризок крові
З п’яток
Які аж до кістки пронизані лезом
Котре вони 100 років тому завбачливо поклали між собою…